Судомні напади та епілептичний статус у хворих на алкогольну залежність

Лікарі-наркологи центру Авіценна м.Харків у своїй роботі досить часто реєструють у хворих на алкогольну та наркотичну залежність судомні та безсудомні пароксизми, генералізовані судомні напади. Найчастіше судомні напади можуть виникати при запійних формах алкогольної залежності, при коморбідній епілепсії, або мати симптоматичний характер (на фоні синдрому відміни, інтоксикацій, гарячки з високою температурою, черепно-мозкової травми та ін.). У клініці залежності досить часто реєструється серія нападів або кілька нападів за короткий проміжок часу, розділених періодами відновлення свідомості. Загрозливим станом, який вимагає ургентної допомоги, є епілептичний статус — повторювані генералізовані судомні напади, між якими свідомість хворого повністю не відновлюється. 

В наркологічному центрі Авіценна невідкладна допомога при такому стані передбачає таке:

1) під час нападу: 

• по можливості попередити падіння хворого, оскільки падіння нерідко призводить до більш тяжких наслідків, ніж власне напад; 
• необхідно укласти (повернути) хворого на бік і підкласти щонебудь м’яке під голову (одяг, сумку, подушку, ковдру та ін.), утримувати голову акуратно, без застосування великої сили; • не можна із силою втримувати кінцівки — це може спричинити вивих або ушкодження зв’язок; 
• не можна вставляти тверді предмети та інструменти між зубами — це може спричинити травму, припустимо вкласти рушник або будь-який інший м’який предмет; • під час нападу лікарські препарати не вводять; 

2) після нападу: 

• перевірити прохідність дихальних шляхів, при необхідності зупинити кровотечу з язика шляхом притиснення (хворий перебуває в стані оглушення або в сопорі, що дозволяє витягнути язик та прикрити краї рани серветкою або рушником); 
• перевірити пульс, АТ, частоту дихання, виявити осередкові та менінгеальні симптоми, оцінити травми, отримані під час нападу (особливо травми голови); 
• у разі необхідності викликати бригаду швидкої допомоги з урахуванням даних обстеження, при нестабільності рівнів вітальних показників, наявності неврологічної симптоматики — реанімаційну бригаду. 

Як показує практика наркологічного центру Авіценна м. Харків, при повторних нападах, між нападами — в/м ввести 0,5%-го або в/м 5,0 25%-го розчину магнію сульфату (внутрівенне введення транквілізаторів припустиме тільки за наявності можливості проведення штучної вентиляції легень (ШВЛ) у зв’язку з високим ризиком зупинки дихання). У всіх випадках повторних нападів, ускладнених нападів (травми та ін.), нападів нез’ясованого генезу пацієнтів госпіталізують до спеціалізованих відділень. 
Довіряйте здоров'я своїх близьких профессіоналам. Наш центр має всі необхідні ліцензії, а лікарі - досвід роботи від 20 років практики в наркології.

Досвід наркологічного центру Авіценна м.Харків показує, що не вимагають госпіталізації одиничні неускладнені напади у хворих зі встановленим діагнозом епілепсії та одиничні неускладнені напади у хворих із алкогольною або наркотичною залежністю на фоні синдрому відміни, за умови проведення адекватного амбулаторного лікування синдрому відміни. 

Практика лікарів наркологів центру Авіценна м. Харків свідчить, що порядок обстеження пацієнта, який мав судомний напад, визначається станом хворого, але завжди необхідно доповнювати традиційне фізикальне, неврологічне, лабораторне та інструментальне обстеження проведенням рентгенографії черепа в двох проекціях, електроенцефалографії (ЕЕГ) та нейровізуалізації (рентгенівська комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія). Рентгенівська комп’ютерна томографія краще демонструє кістково-травматичні зміни та раніше показує осередок ураження при гострих порушеннях мозкового кровообігу. При магнітно-резонансній комп’ютерній томографії детальніше візуалізуються патологічні зміни речовини мозку. 

Наші лікарі наркологи центру Авіценна добре знають, що у кожному випадку судомного нападу хворому алкогольною залежністю надалі рекомендується консультація та обстеження у невролога в плановому порядку. У разі одиничного нападу призначення будь-яких антиконвульсантів до встановлення діагнозу недоцільно. При розвитку повторного нападу показане застосування бензодіазепінів парентерально після завершення нападу. 

У випадку розвитку епілептичного статусу показана госпіталізація до спеціалізованих відділень.

У наркологічній практиці наркологічного центру Авіценна м. Харків найчастішими причинами розвитку епілептичного статусу є: 

1. справжній епілептичний статус — спостерігається при епілепсії; 
2. порушення регулярності прийому антиконвульсантів або їх відміни; 
3. прийом лікарських засобів, які знижують поріг судомної готовності (димедрол, атропін, платифілін, тіоридазин, аміназин); 
4. приєднання соматичних захворювань (особливо гострих інфекційних захворювань з високою температурою та інтоксикацією); 
5. порушення режиму лікування та вживання алкоголю і наркотиків у хворих із коморбідною епілепсією; 
6. симптоматичний епілептичний статус (при черепно-мозковій травмі, забитті головного мозку, пухлинах та інших об’ємних утвореннях головного мозку, нейроінфекціях, менінгіті, енцефаліті, гострих порушеннях мозкового кровообігу, метаболічних розладах, нирковій та печінковій недостатності, гіпоглікемії, ускладненнях цукрового діабету, отруєннях, синдромах відміни психоактивних речовин, тяжких інфекційних захворюваннях, перебіг яких супроводжується гарячкою з високою температурою та вираженою інтоксикацією). 

У наркологічному центрі Авіценна м. Харків  при розвитку епілептичного статусу застосовують таку етапну послідовність лікувальних заходів: 

1) забезпечити прохідність дихальних шляхів — очистити ротову порожнину, усунути западання язика, зняти знімні зубні протези, встановити м’який гумовий повітропровід, надалі при необхідності (у разі недостатньої вентиляції) провести інтубацію трахеї — краще назотрахеальну інкубацію; при наявності можливості — провести оксигенотерапію; 

2) забезпечити венозний доступ (краще встановити периферичний або центральний венозний катетер) для постійної інфузійної терапії; 

3) внутрівенно ввести діазепам: повільне струминне введення 4,0 0,5%-го діазепаму; 

4) у разі відсутності ефекту через 5–10 хвилин повторити введення діазепаму в такій же дозі; 

5) краплинно ввести діазепам зі швидкістю 0,1–0,2 мг/кг/годину для підтримання протисудомного ефекту; 

6) внутрівенно ввести вальпроати. Препарати групи вальпроатів мають перевагу порівняно з діазепамом та іншими бензодіазепінами — вони не пригнічують дихання і не спричиняють вираженої седації (не збільшують пригнічення свідомості). З огляду на це, їх можна, поряд з діазепамом, застосовувати як препарати першої черги. Нині два препарати даної групи доступні в ін’єкційній формі — «Депакін» і «Конвулекс» («Депакін» (флакони по 400 мг) вводять повільно струминно в дозі 400 мг із можливим повторним введенням протягом доби або в/в інфузією зі швидкістю 1 мг/кг/годину; «Конвулекс» (розчин 100 мг/мл) вводять повільно струминно 5–10 мг/кг із можливим повторним введенням протягом доби або в/в інфузією зі швидкістю 1 мг/кг/годину); 

7) у разі подальшої відсутності ефекту — повільно струминно вводять натрію тіопентал у дозі 100–300 мг із подальшим переходом на внутрівенне краплинне (або дробове струминне) введення в дозі 3–5 мг/кг/годину. При введенні барбітуратів звичайно потрібна допоміжна вентиляція легенів або ШВЛ; 

8) при подальшій відсутності ефекту — загальний наркоз, міорелаксанти, ШВЛ; 

9) як резервний метод можна застосовувати спинномозкову пункцію з виведенням 20–30 мл ліквору. Пункцію проводять після виконання ехоенцефалоскопії або рентгенівської комп’ютерної томографії, протипоказанням є поява ознак дислокації головного мозку — анізокорія, брадикардія, порушення ритму дихання та ін. ; 

10) проводять інтенсивну терапію в повному обсязі (підтримання гемодинаміки, контроль газового складу крові, корекція кислотнолужного стану та електролітів крові, боротьба з набряком мозку, антигіпоксанти, нейропротектори та ін.) паралельно з обстеженням. 

Досвід наркологічного центру Авіценна м.Харків показує, що надалі обов’язково потрібно виконати повне фізикальне, лабораторне та інструментальне обстеження для пошуку причини епістатусу та проведення спрямованої етіотропної і патогенетичної терапії (у першу чергу, необхідно виключити черепно-мозкову травму, гострі порушення мозкового кровообігу, гострі нейроінфекції, об’ємні утворення головного мозку, гострі отруєння).